Сприймання краси наповнює життя дитини цікавим змістом, робить його яскравішим. Така дитина розуміє, що красу природи, людину, її працю необхідно цінити, оберігати та захищати.

Ознайомлюючи дітей із прекрасним, необхідно навчати їх бачити, зберігати та примножувати цю красу в праці, в суспільному житті; розвивати у дітей правильні почуття, а саме засудження негативної поведінки людей; навчати їх боротися з негативними явищами в нашому житті.
Якщо дитину розвивати естетично тільки засобами мистецтва, це може змістити її інтереси з життя колективу до сфери рафінованих смаків, почуттів, призвести до відриву від трудових,моральних напрямків. Це одне з багатьох підтверджень того, що будь який бік особистості повинен формуватися у поєднанні з іншими, а головне — в  тісному  зв’язку з формуванням позитивних якостей особистості, моралі.
Останнім часом люди накопичують знання, перш за все, про мистецтво, не для того, щоб знаходити їм суспільне застосування, а щоб похвалятися ними, вести мову про верховенство над іншими людьми. Від таких знань оточуючих стає не тепліше, а холодніше. Ці люди не єестетично розвиненими, а такими, які намагаються за допомогою знань про мистецтво,частіше всього поверхових, справити враження. Але мистецтво повинно відображати єдність ідейного змісту й художньої форми. Людина, що сприймає його, збагачується не тільки естетично, але й ідейно. Мистецтво потрібно людині не тільки для насолоди, але й перш завсе для того, щоб працювала її душа.
У результаті естетичного розвитку у школяра формується почуття прекрасного, яке, в свою чергу, формує правильну поведінку, ставлення до людей, до праці, до життя в цілому. В естетично розвиненої людини формується поетичне бачення світу.